Эх, братишки и сестрички! Сегодня расскажу вам историю, которая перевернула мою жизнь с ног на голову! Многие говорят, что наркотики - путь к погибели, но я скажу вам, что они - путь к настоящей веселье и приключениям! Сейчас я влетел в марафон, который называется "Купил экстази и пошел на экскурсию с пьяными девушками". Уже начинаю запарываться от предвкушения того, что меня ждет!
Вот и настал тот день, когда я решил попробовать закладки свеженького экстази. Распаковал посылочку, и мой взгляд упал на такую красоту - маленькие, яркие таблеточки, словно камушки радуги. Я чувствовал, что сейчас моя жизнь никогда не будет прежней.
Как только закончился ужасный день на работе, я собрался с друзьями, чтобы по-настоящему оторваться. Ведь именно в такой атмосфере нужно колоться! Встретились мы в знакомом пабе, чтобы зарядиться хорошей энергетикой перед марафоном. День обещал быть жарким!
Вспоминая один из своих предыдущих опытов с марихуаной, я достал спичку и зажег свою "зеленую лампочку". Кто-то из компании назначил сбор через полчаса. Мы планировали встретиться и отправиться в город, который никогда не спит, чтобы насладиться долгожданной экскурсией.
Когда девушки присоединились к нам, все наши чувства вспыхнули - они были идеальные попутчики в нашем путешествии. Беззаботные и веселые, они уже чувствовали эффект закладок, и это было прекрасно. Город, подсвеченный яркими огнями, приветствовал нас своими объятиями, а мы в ответ дарили ему свою эйфорию.
Поехали мы в старый заброшенный дом, который был нашим укрытием от реальности. Дверь скрипнула, и мы вошли в место, где переплетались дьявольский аромат наркот и запах свободы. Это был наш маленький рай на земле, где все было возможно.
Ах, какие летающие чувства! Каждая клеточка моего тела пела и танцевала в унисон с одинаково безумными существами. Развеселившись, мы решили выбраться из города и отправиться в местные леса. Участники марафона продолжали колоться и забывали о реальности, которая так искусно переплеталась с нашим сознанием.
В лесу нас встречала атмосфера загадочности и приключений. Легкий туман выпутывал из нас последние остатки реальности, а закладки экстази делали свою черную магию с нашими мозгами. Даже деревья были наполнены жизнью, словно они тоже хотели стать частью нашего безумного марафона.
Мы нашли прекрасный укромный уголок, где решили поселиться и насладиться этим безумным путешествием дальше. Жаркие объятия пьяных девушек, наполненные бесконечной энергией, смешались с запахом наркот и пробуждали в нас все самое дикое и непредсказуемое.
И тут, в самый неожиданный момент, кто-то достал свои закладки "purple Haze". Как же я обожаю новые сорта наркот, и эта мне была неизвестна. Конечно же, я сразу же согласился на эксперимент!
Смесь запахов и вкусов ошеломила мое сознание, и я превратился в безумного комика, который не мог остановиться. Единственное, что я понимал, это то, что наши тела и души громко кричали от счастья и абсолютного безумия этого момента.
Так продолжалось много времени. Мы погружались в бездну безумия и оставляли все наши проблемы позади. Мы уже не просто употребляли наркот, а создавали искусство из своего безумия.
Марафон продолжался, и я плавал в бесконечном океане эйфории. Руки девушек превращались в крылья, которые несли меня все выше и выше. Мир терял свои грани, и я балдел от этой свободы.
Но, как и в любой сказке, все хорошее когда-то заканчивается. Возвращение в реальность было таким же туманным и путешественным, как и сам марафон. Мы понимали, что должны покинуть этот лес и вернуться в нашу обыденность, но чувство утраты охватывало нас все сильнее.
Братишки и сестрички, эта история унесла меня в мир, где никогда не зарастает скучная рутина. Экстази и марихуана открыли новые грани жизни, дали мне возможность узнать себя с другой стороны. Я понял, что здесь, в безумии и безвременье, я и есть самый настоящий комик наркоман! Спасибо за внимание, и не бойтесь открыть для себя новые грани!
Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.